Граматичні основи як підкреслюються: одна риска чи дві

Коротко

• Підмет підкреслюють однією прямою лінією, присудок — двома. Це шкільна конвенція синтаксичного розбору, її не вигадують «на око».
• Лінію тягнуть під усіма словами основи: і під простим членом, і під складеним. Сполучники, частки-зв’язки між однорідними членами не чіпають.
• В односкладному реченні основа — один головний член. Його підкреслюють так само: якщо це підмет — однією рискою, якщо присудок — двома.
• У складному реченні основ кілька. Кожну пару «хто/що + що робить» розмічають окремо.
• Типова пастка: іменник-додаток теж відповідає на «хто? що?», але стоїть не в називному. Його лінія зовсім інша.
• Складений майбутній час («будемо працювати») — простий присудок, не складений. Тут легко промахнутися.

Якщо запам’ятати лише ці шість тез, більшість вправ із підкреслення вже не розвалюватиметься. Далі — як це виглядає в зошиті, де саме проводити лінію і які конструкції збивають навіть відмінників.

Граматичні основи підкреслюються так: підмет — однією прямою рискою, присудок — двома паралельними. Не хвилястою, не пунктиром, не «жирніше, бо слово довге». Одна лінія означає «про кого або про що йдеться», дві — «що цей хтось робить, який він є, що з ним відбувається». Усе інше в реченні — уже другорядні члени, і в них свої позначки.

Це не примха вчителя і не «для краси в зошиті». Лінії фіксують предикативний центр: без нього речення просто немає. Навіть однослівне «Весна!» має основу. А складне речення з трьома комами може мати три такі центри — і тоді ризикуєте підкреслити лише перший, ніби решта «для атмосфери».

У практиці репетиторства бачу одну й ту саму картину: дитина хапається за перший іменник, тягне під ним риску і вважає справу закритою. Речення на кшталт «Цей подарунок він принесе мамі завтра» розвалюється саме тут. «Подарунок» кричить «що?», виглядає солідно, стоїть на початку. А основа — «він принесе». Далі розберемо, чому так і як не повторювати цей хід.

Що саме підкреслюємо, коли кажемо «основа»

Граматична основа — це головні члени речення: підмет і присудок, або лише один із них. Вони несуть основний зміст і тримають навколо себе решту слів. Підмет відповідає на «хто? що?» і стоїть у називному відмінку (якщо це відмінюване слово). Присудок відповідає на «що робить? що зробить? що робив? який він є? хто він такий? що він таке?».

Речення з обома головними членами називають двоскладним. З одним — односкладним. З однією основою — простим. З двома і більше — складним. Поширене воно чи ні, для підкреслення основи майже неважливо: другорядні члени лінію основи не «подовжують» і не «перебивають».

Корисний орієнтир, яким користуються в шкільній програмі НУШ і на платформі МійКлас: спочатку вчитатися в зміст, потім ставити питання. Не навпаки. Якщо почати з «знайди іменник», отримаєте додаток у родовому чи знахідному і будете щиро дивуватися, чому вчитель ставить два бали.

Як виглядають лінії в зошиті

Шкільна графіка проста до банальності, і саме тому її плутають із розміткою другорядних членів. Запам’ятайте відповідність раз і не повертайтеся до суперечки «а хвиляста хіба не для присудка?».

Таблиця рятує, коли в голові все злипається в «просто підкресли головне». Основа — лише перші два рядки. Решта ліній потрібна для повного синтаксичного розбору, але на завдання «підкреслити граматичну основу» їх взагалі не ставлять.

Підмет: одна риска, без розривів усередині слова

Підмет підкреслюють суцільною прямою лінією під усім, що входить до нього. Якщо це одне слово — риска рівно під ним. Якщо складений підмет із двох-трьох слів — лінія йде під усією групою, ніби це один член. Прийменник «з» у конструкції «ми з братом» теж опиняється під цією лінією, бо він частина складеного підмета, а не обставина.

Найчастіше підмет — іменник або займенник у називному: «Народ пише історію», «Ми досягли вершини». Рідше — числівник («Двоє мовчали»), субстантивований прикметник («Рідні залишилися в селі»), інфінітив («Жити — значить працювати»), навіть вигук («Ура» продзвеніло над площею). Питання все одно «хто? що?». Відмінок, якщо слово відмінюється, — називний. Знахідний «кого? що?» — уже додаток, хоч питання на слух здається схожим.

Однорідні підмети підкреслюють кожен окремо однією лінією. Сполучники «і», «та», «або» між ними не підкреслюють. У реченні «Ліхтарі, ілюмінація та вивіски світили яскраво» три риски під трьома підметами і дві лінії під «світили». Кома і «та» лишаються чистими.

Присудок: дві лінії під кожним компонентом основи

Дві паралельні риски ставлять під усім присудком. Під простим дієсловом — очевидно. Під складеним — під допоміжним словом і під основною частиною. Не під одним «красивим» інфінітивом, залишивши «почав» сиротою. Помічав, що складений іменний присудок ламає навіть відмінників: зв’язку «був» чомусь лишають без підкреслення, ніби це таке собі службове ніщо. А це половина присудка.

Питання до присудка ставте від підмета, не «взагалі до речення». «Оленка (що зробила?) зібрала». «Іван (ким був?) був дев’ятнадцятою дитиною». «Сонце (що робило?) починало пекти». Якщо питання не клеїться, можливо, ви тримаєте не той іменник.

Однорідні присудки — кожен двома лініями. «Дощ почався вранці і йшов до вечора»: «почався» ==== і «йшов» ====. Сполучник «і» знову без риски. Це дрібниця, на якій ріжуть оцінку за «акуратність розбору», хоча зміст дитина зрозуміла правильно.

Складений підмет: лінія довша, логіка та сама

Складений підмет виражається кількома повнозначними словами, які разом називають діяча. Лінію не дроблять по словах і не ставлять «дві окремі основи», якщо це одна група.

• Іменник або займенник у називному + «з» + орудний: «Ми з нею швидко все обговорили». Основа: «ми з нею» ____ + «обговорили» ====.
• Числівник + іменник: «Троє однокласників йшли зустрічати світанок». Підмет — «троє однокласників», не лише «однокласників».
• «Багато / чимало / скільки» + родовий: «Багато крапель падало зі стріхи». Підмет — «багато крапель».
• «Кожен / хтось / ніхто з» + родовий: «Ніхто з вас не запізнився».
• Складена власна чи астрономічна назва: «Чумацький Шлях розлігся небом» — риска під обома словами назви.
• Фразеологізм у ролі підмета: «Бити байдики — улюблена справа ледарів». Тут «бити байдики» — підмет, одна лінія під усім зворотом.

З числівниками два, три, чотири іменник стоїть у називному множини, з «один» — в однині. На підкреслення це не впливає, але впливає на те, чи правильно ви взагалі впізнали групу як підмет. «Два брати працювали» — основа «два брати працювали», а не «брати працювали» з сирітським «два» десь збоку як означенням. У цій конструкції числівник — частина підмета.

Три обличчя присудка і як під ними вести лінію

Присудок буває простим, складеним дієслівним і складеним іменним. Є ще складний — гібрид простого зі складеним, його проходять пізніше, у старших класах. Для підкреслення правило одне: дві лінії під усією структурою присудка, незалежно від кількості слів.

Найпідступніший рядок — перший, колонка «будемо вечеряти». Форма майбутнього часу недоконаного виду («буду писати», «будемо працювати») граматично є простим присудком, бо «бути» тут творить час, а не зв’язку і не допоміжне модальне. Замінюється на синтетичне «вечерятимемо». Якщо підкреслити лише «вечеряти» і назвати це складеним — помилка з підручника 8 класу, яку стабільно тягнуть у 9-й.

Простий присудок, який виглядає «складеним»

Крім майбутнього з «буду / будеш / будемо», до простих належать форми умовного й наказового способу: «зважився б», «хай святиться». Частка «б / би» і «хай / нехай» входять до присудка, їх теж беруть двома лініями. Фразеологізм теж простий, хоч слів кілька: «передали куті меду», «накивав п’ятами», «викинув з голови». Лексичне значення тут у всьому звороті, тому лінія — під усім зворотом, не під «голим» дієсловом.

Інфінітив у ролі присудка трапляється рідше, частіше в експресивних конструкціях: «А нам перемагать і жить». Обидва інфінітиви — однорідні прості присудки. Дві лінії під кожним.

Складений дієслівний: не загубити допоміжне

Допоміжне називає початок, кінець, продовження, можливість, бажання: почати, стати, кинутися, перестати, продовжувати, могти, хотіти, бажати, намагатися, змогти. Основне значення — в інфінітиві. Дві лінії — під обома частинами. «Я став писати під ранок» — «став писати», а не окремо «став» як простий і «писати» як щось третє.

Якщо між допоміжним і інфінітивом вліз прислівник («хоче щиро допомогти»), прислівник — обставина, його не беруть двома лініями. Лінія присудка розривається: «хоче» ==== … «допомогти» ====. Це виглядає неохайно, зате чесно. Деякі вчителі просять вести дві лінії лише під граматичними компонентами, і це правильніше, ніж «замалювати півречення». За досвідом, варто запитати, як саме хоче бачити розрив ваш учитель: шкільні зошити на цьому місці розходяться.

Складений іменний: зв’язка теж під двома рисками

Іменна частина — іменник, прикметник, дієприкметник, числівник, займенник, інколи прислівник. Зв’язка — бути, стати, становити, здаватися, вважатися, називатися, лишатися, прикидатися. У теперішньому часі зв’язка «є» часто нульова: «Прислів’я — скарбниця мудрості». Тоді двома лініями беруть іменну частину, а тире не підкреслюють. Тире — розділовий знак, не член речення.

Нульова зв’язка збиває з пантелику: здається, ніби присудок «неповний». Ні. «Калина багата на вітаміни» — підмет «калина», присудок «багата». Прикметник тут не означення, бо немає дієслова, до якого він би «прилип». Він і є присудком. Одна риска / дві риски. Крапка.

Односкладне речення: одну лінію чи дві — залежить від головного члена

Односкладне не означає «без основи». Основа є, просто вона з одного головного члена. Називне: «Тиша. Вечір. Степ». Кожне — підмет, одна лінія. Безособове: «Світає», «Намело снігу», «Немає ні смутку, ні горя» — головний член у формі присудка, дві лінії. Означено-особове: «Люблю весну» — «люблю» двома лініями, підмета немає і шукати його не треба, особа вже в закінченні дієслова.

У 8 класі інколи кажуть обережніше: «головний член односкладного», бо підмет і присудок — поняття парні. У 5–6 класах у підручниках НУШ усе одно пишуть «підмет або присудок». Для зошита це не змінює лінію. Називне підкреслюєте як підмет, безособове й означено-особове — як присудок.

Пастка: «Проведу канікули в горах». Дитина думає: про що йдеться? Про канікули. Іменник, питання «що?» — отже підмет. Ні. Це означено-особове, основа — «проведу». «Канікули» — додаток (що проведу?), «в горах» — обставина. Якщо підкреслити «канікули» однією рискою, розбір мертвий, хоч зміст речення дитина зрозуміла.

Кілька основ у складному реченні

Складне речення — це не «довге просте». Це два чи більше предикативні центри. Кожну основу підкреслюють окремо, тими самими лініями. Сполучники «і», «а», «але», «коли», «що», «бо» між частинами не входять в основу.

Приклад: «Сонце починало пекти, і кам’яниста доріжка мулила ноги». Перша основа — «сонце починало пекти» (підмет + складений дієслівний). Друга — «доріжка мулила». Дві різні пари ліній. Якщо підкреслити лише «сонце починало», другу частину ви просто не розібрали.

Ще один, уже класичний, з Коцюбинського, його люблять цитувати на «Про мову»: «Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше». Основи: «сім літ минуло» і «він дивився». «Іванові» — додаток у давальному, не підмет. «На світ» і «інакше» — не основа. Хто автоматично тягне риску під власним ім’ям, тут і проколюється.

У складносурядному, складнопідрядному і безсполучниковому графіка однакова. Кількість пар «одна лінія + дві лінії» дорівнює кількості простих частин, якщо кожна частина двоскладна. Якщо одна з частин односкладна — там буде лише один тип риски.

Алгоритм, який реально ставлять у зошит

Не шукайте підмет «очима», як найдовший іменник. Ідіть кроками. Це повільніше на перших трьох реченнях і швидше на наступних тридцятьох.

1. Прочитайте речення вголос. Зрозумійте, про яку подію йдеться, а не які слова «виглядають важливими».
2. Знайдіть слово, що називає дію, стан або ознаку. Це кандидат у присудок. Підкресліть двома лініями всю його структуру: і «почав», і «писати»; і «був», і «вчителем».
3. Від присудка поставте «хто? що?» у називному. Те, що відповідає, — підмет. Одна лінія. Якщо називного немає, і особа ясна з закінчення або речення безособове — підмета немає, не домальовуйте його.
4. Перевірте трюком із займенником: замініть підозрюваний підмет на «він / вона / воно / вони». Якщо речення живе — це він. «Подарунок принесе» не звучить, «він принесе» — звучить.
5. Полічіть, скільки предикативних центрів. Кома, «і», «коли», «що» часто сигналять про нову основу. Підкресліть кожну.
6. Сполучники, прийменники, які не входять до складеного підмета, частки на кшталт «же», «ж», «от» — без ліній основи.

За спостереженнями, пункт 2 важливіший за пункт 3, хоч інтуїція тягне почати з «хто?». Коли спочатку ловите дію, додаток уже не маскується під підмет. «Цей подарунок він принесе мамі завтра після школи» розкладається за 20 секунд: принесе ====, він ____. Усе інше — другорядне, навіть якщо слів більше.

Де діти ставлять риски не туди

Помилки повторюються з року в рік, майже як диктантні «не» з дієсловами. Якщо впізнаєте свою — уже добре.

• Додаток замість підмета. «Книжку прочитала Марійка» — основа «Марійка прочитала», не «книжку». Називний проти знахідного.
• Обставина місця як «тема речення». «На вулиці похолодало» — безособове, основа «похолодало». «На вулиці» — обставина, штрихпунктир, якщо вже розмічаєте другорядні.
• Означення, приліплене до присудка. «Високий хлопець увійшов» — «високий» не частина підмета. Підмет «хлопець». Хіба що це складена назва чи фразеологізм, а тут ні.
• Розрив складеного присудка. Підкреслили «пекти», забули «починало». Або навпаки.
• Майбутній «буду + інфінітив» назвали складеним і розібрали як два члени. Це простий присудок.
• У реченні з тире «Життя — боротьба» підкреслили лише «життя», а «боротьба» лишили, бо «це іменник, який може бути чим завгодно». Це іменна частина присудка з нульовою зв’язкою.
• Однорідні підмети зліпили однією довгою рискою разом зі сполучником. Сполучник не член речення.
• У складному знайшли одну основу і зупинилися. Друга частина «висить» без предикативного центру — так не буває.

Окремий сюжет — інверсія. «Принесло вітер похолодання» легко читається як «вітер — підмет», але перевіряйте узгодження: «принесло» — середній рід, отже підмет «похолодання», а «вітер» може виявитися додатком, якщо це «принесло вітром». Читайте закінчення дієслова, не порядок слів. Українська дозволяє підмету стояти майже будь-де, лінія за порядком не їздить.

Що робити з «зайвими» словами всередині основи

Іноді між частинами складеного присудка або між однорідними підметами вклинюється щось живе: вставне «звичайно», обставина «вже», частка «навіть». Їх не замальовують двома лініями «за компанію». Лінія основи може розриватися. Це нормально. Зошит — не розмальовка.

Порівняльний зворот у присудку («Все наче застигло») — окремий випадок. «Наче застигло» може входити до присудка, і тоді кому не ставлять, а дві лінії беруть і частку порівняння, і дієслово, якщо так трактує шкільний розбір конкретного речення. Тут уже дивіться зразок у вашому підручнику: порівняльні конструкції — місце, де програми трохи розходяться в дрібницях. Лінія підмета при цьому лишається однією, під «все».

Прикладка («річка Дніпро», «поет Шевченко») до основи входить лише тоді, коли вся група є підметом. «Поет Шевченко написав» — підмет часто беруть як «Шевченко», а «поет» як прикладку-означення (хвиляста). Якщо вчитель просить вважати «поет Шевченко» складеним підметом, лінія одна під обома словами. Запитайте зразок. Не соромно: на цьому місці розходяться навіть конспекти уроків.

Короткі тренувальні речення, щоб рука звикла

Проговоріть уголос питання і одразу ставте лінії. Не відкладайте «спочатку знайду, потім підкреслю» — саме в перенесенні на папір виникає половина помилок.

• «Ліс принишк». Непоширене двоскладне. Ліс ____. принишк ====.
• «Ліс принишк у передчутті грози». Основа та сама. «У передчутті грози» основу не чіпає.
• «Ми з братом пішли до річки». Складений підмет «ми з братом» ____. пішли ====.
• «Жити — значить працювати». Жити ____. значить працювати ==== (складений).
• «Світає». Односкладне. Світає ====.
• «Весна!» Односкладне називне. Весна ____.
• «Він накивав п’ятами». Простий присудок-фразеологізм. Він ____. накивав п’ятами ====.
• «Будемо працювати разом». Простий майбутній. (ми) будемо працювати ==== — підмет може бути пропусканий, тоді це односкладне означено-особове, лише дві лінії під «будемо працювати».

Якщо на цих восьми реченнях лінії стають автоматичними, складні тексти вже не страшні. Довжина речення не змінює правила. Змінює лише кількість основ і тип присудка.

На що спертися, коли вчитель і підручник «говорять різне»

Базовий графічний код в українській школі стабільний: одна лінія / дві лінії. Це не змінюється ні в 2 класі, ні на ЗНО-форматі завдань із синтаксису. Розходяться нюанси: чи входить прийменник «з» у складений підмет (так), чи підкреслювати частку «б» (так, вона частина форми), чи вести суцільну лінію під «хоче дуже спати» (ні, «дуже» — обставина).

Якщо сумніваєтеся в межі складеного присудка, перевірте: що дає граматичне значення часу, способу, особи, а що — лексичне. Граматичне + лексичне = увесь присудок, усе це під двома лініями. Слова з власним членовим статусом (означення, обставина, додаток) випадають із цієї дужки.

І ще. Основа — не «найцікавіші слова». «Раптом серед ночі в старому будинку на краю села» може займати піврядка і не містити жодного головного члена. Головне може бути коротке: «щось стукнуло». Дві лінії під «стукнуло», одна під «щось». Усе мальовниче оточення — обставини й означення.

Поставте в зошиті дві речі як звичку. Перша: дія або ознака двома лініями, уже потім «хто?» однією. Друга: полічити основи в реченні, перш ніж здати роботу. На складних реченнях саме друга звичка знімає половину втрачених балів. Візьміть будь-який абзац з учорашньої вправи, підкресліть лише основи, без другорядних — і перевірте, чи кожна частина «дихає» парою головних членів або чесним односкладним. Якщо дихає, лінії ви поставили туди, куди треба.