Коротко
- Діаметр — це відрізок через центр кола; він завжди вдвічі більший за радіус: d = 2r.
- Якщо відома довжина кола, діліть її на π: d = C / π. Для школи π беруть 3,14, для точних робіт — значення з калькулятора.
- Із площі круга: d = 2√(S / π). Із хорди й висоти сегмента, коли центр не видно: d = h + c² / (4h).
- На предметі діаметр — найбільша відстань між двома точками контуру. Штангенциркуль крутять, доки показ не стане максимальним.
- У труб є зовнішній і внутрішній діаметр; номінал DN або «півдюйма» — це не те саме, що міліметри на лінійці.
- Найогидніша помилка — переплутати радіус із діаметром або поділити π на обхват замість обхвату на π.
Найкоротша відповідь така: щоб знайти діаметр, помножте радіус на два. Якщо радіуса немає, а є довжина кола — поділіть її на число π. Якщо в руках сам предмет, шукайте найбільшу відстань між двома точками на контурі: саме вона і є діаметром. Далі вже нюанси, бо «коло в зошиті» і «труба в підвалі» вимагають трохи різних жестів.
У практиці люди шукають діаметр з трьох причин. Школяр розв’язує задачу з підручника. Сантехнік підбирає фітинг. Хтось міряє кришку каструлі, щоб купити нову. Формули ті самі, інструменти різні. Нижче зведу і шкільні рівняння, і заміри «вживу», бо половина плутанини якраз на стику: формулу знають, а прикласти лінійку так, щоб вона справді пройшла через центр, уже не виходить.
Ще один момент, який постійно вилазить. Діаметр — не «просто лінія на малюнку». Це найбільша хорда кола. Будь-який інший відрізок між двома точками кола коротший. Звідси практичне правило: крутіть інструмент, ловіть максимум. Якщо показ росте — ви ще не на діаметрі. Зупинились на найбільшому числі — от воно.
Що таке діаметр і чим він не є
Діаметр кола — відрізок, який сполучає дві точки кола і проходить через центр. Довжину цього відрізка теж називають діаметром і позначають d або D. Радіус r — від центру до кола. Зв’язок жорсткий: d = 2r, r = d / 2. Не «приблизно», не «якщо коло рівне». Завжди, для будь-якого кола на площині.
Коло — це лінія, круг — плоска фігура всередині неї. У школі довжину кола часто позначають C або L, площу круга — S. Число π з’являється саме тут: воно дорівнює відношенню довжини кола до діаметра. Тобто π = C / d. Звідси всі «магічні» формули, які здаються окремими, а насправді одна й та сама пропорція, тільки переписана під те, що вам дали в умові.
За матеріалами uk.wikipedia.org число π ірраціональне: десятковий запис нескінченний і неперіодичний. Для зошита вистачає 3,14. Інколи дають 22/7 — це зручний дріб, трохи більший за справжнє π, і в відповідях шкільних задач його люблять. Інженерний калькулятор тримає π ≈ 3,1415926535… Різниця між 3,14 і «калькуляторним» π на колі діаметром 10 см — близько 0,16 мм по довжині кола. Для уроку ніхто не помітить. Для підшипника — уже може.
Чим діаметр не є. Не радіусом. Не хордою «якось навскоси». Не номіналом труби на ціннику. Не товщиною стінки. Помічав, як у задачах пишуть «коло радіусом 6 см», а учень одразу підставляє 6 у формулу C = πd і отримує вдвічі більшу відповідь. Класика. Якщо в тексті є слово «радіус» — спочатку подвойте, потім рахуйте довжину.
Формули: як знайти діаметр, якщо центр не намалювали
У підручнику центр майже завжди є. У житті — ні. Тому формули варто тримати не як «набір для контрольної», а як перемикач: що відомо, те й підставляємо. Нижче чотири робочі випадки плюс об’ємні тіла трохи далі.
Відомий радіус
Найпростіший випадок, і саме з нього варто починати, навіть якщо здається, що «ну це ж очевидно». Радіус уже лежить від центру до краю, діаметр — це два таких відрізки в одну лінію. Помилитися тут важко, але саме цю дію чомусь пропускають, коли далі з’являється π.
- Формула: d = 2r.
- Приклад: r = 7 см, тоді d = 14 см.
- Навпаки: d = 9 мм, тоді r = 4,5 мм.
- Одиниці не змінюються. Помножили на два — і все. Сантиметри лишаються сантиметрами.
Підводний камінь один: іноді радіус дають опосередковано. «Від центру до краю 12 см» — це радіус, хоч слово «радіус» не прозвучало. «Через усе коло 12 см» — уже діаметр. Читайте речення повільно. За досвідом, половина помилок на самостійних саме з цього.
Відома довжина кола
Довжина кола C = πd, або, що те саме, C = 2πr. LibreTexts подає обидва записи як рівноправні. Щоб знайти діаметр, формулу розвертають: d = C / π. Одна дія. Жодних коренів, жодного подвоєння, якщо ви вже маєте саме довжину кола, а не радіус.
Ось як це виглядає на цифрах. Нехай обхват кришки 31,4 см, π беремо 3,14. Ділимо: 31,4 / 3,14 = 10. Діаметр 10 см. Якщо ту саму довжину залишити «в пі», C = 10π, тоді d = 10 — і калькулятор не потрібен. Шкільні задачі часто так і складені: довжина вже містить π, він скорочується.
Коли π у відповіді лишати не можна, домовтесь із собою про точність. Не тому, що «так красивіше», а тому, що різні задачі терплять різну похибку. Нижче робоча драбина, без святості жодного рядка.
- Школа, 6–7 клас: π = 3,14, інколи 3,1.
- Дріб 22/7: зручно, якщо C ділиться на 22 або на 7.
- Побут: 3,14 вистачає для каструлі, рамки, кришки відра.
- Креслення, посадка деталей: кнопка π на калькуляторі, без округлення посередині дії.
Ділення робіть в один захід. Спочатку округлили π до 3,14, потім ще й результат «для краси» — похибка набігає. Краще порахувати повністю, округлити вже відповідь. І ще: довжину кола міряють по зовнішньому контуру. Якщо стрічка рулетки товста і ви намотали її поверх фарби, ви міряєте трохи більше коло, ніж саме тіло. Для відра з-під фарби байдуже. Для вала — уже ні.
Відома площа круга
Площа S = πr². Підставляємо r = d/2 і отримуємо S = πd² / 4. Звідси діаметр: d = 2√(S / π). Або, що рівнозначно, d = √(4S / π). Обидва записи дають одне число, просто кому що зручніше пам’ятати. Я тримаю перший, бо в ньому видно звичне «два радіуси».
Приклад. Площа 78,5 см², π = 3,14. Ділимо 78,5 / 3,14 = 25. Корінь з 25 — це 5. Множимо на 2, маємо d = 10 см. Перевірка назад: r = 5, S = 3,14 × 25 = 78,5. Зійшлося. Якщо площа дана як 25π, корінь і двійка дають d = 10 без жодної коми.
Тут новачки люблять забути корінь. Ділять площу на π і вважають, що вже отримали діаметр. Ні. Після ділення ви маєте r², не d. Без квадратного кореня відповідь навіть не в тих одиницях за змістом: площа ділиться на безрозмірне π, лишаються сантиметри в квадраті, а корінь повертає довжину.
Відома хорда і висота сегмента
Це той випадок, коли коло велике, центр десь у стіні або під землею, а ви бачите лише дугу. Хорда — відрізок між двома точками кола. Висота сегмента (стрілка, сагіта) — найкоротша відстань від середини хорди до дуги. Якщо хорда довжини c, висота h, тоді радіус r = h/2 + c²/(8h), а діаметр d = h + c² / (4h).
Перевіримо на зручних числах. Хорда 8 см, висота 2 см. Тоді d = 2 + 64/8 = 2 + 8 = 10 см. Інша пара: хорда 6 см, висота 1 см. d = 1 + 36/4 = 10 см. Той самий круг, просто хорда ближче до краю. Формула не «магія», а теорема Піфагора: від центру до середини хорди, половина хорди і радіус складають прямокутний трикутник.
Де це треба поза геометрією. Арка над вікном. Круглий стіл, до якого не підлізти лінійкою наскрізь. Люк. Зріз труби великого діаметра, коли штангенциркуль короткий. Міряєте хорду між двома позначками, від середини — лінійкою до краю дуги, підставляєте. Головне, щоб висоту взяти саме посередині хорди, перпендикулярно до неї. Зсув убік псує h, а h стоїть у знаменнику: маленька помилка там роздувається.
| Що відомо | Формула діаметра | Коли так рахують |
|---|---|---|
| Радіус r | d = 2r | Зошит, креслення, циркуль уже стоїть у центрі |
| Довжина кола C | d = C / π | Обхват рулеткою: труба, стовбур, банка |
| Площа круга S | d = 2√(S / π) | В умові дали площу, радіус сховано |
| Хорда c і висота h | d = h + c² / (4h) | Центр недоступний, видно лише дугу |
| Об’єм кулі V | d = ∛(6V / π) | Сфера, кульовий резервуар, задача з об’ємом |
Таблицю можна тримати як шпаргалку. Не треба всі рядки пам’ятати напам’ять. Достатньо впізнати, що саме вам дали, і не підставити довжину кола у формулу для площі. Це звучить банально, доки на чернетці не з’являється «см²» замість «см».
Як виміряти діаметр, коли предмет уже перед вами
Формула мовчить, якщо немає вхідного числа. Число беруть вимірюванням. Тут уже не геометрія в чистому вигляді, а звичка тримати інструмент рівно і не обманювати себе «на око».
Лінійка, косинець, «на максимум»
Плоский круг — кришка, шайба, монета, вирізане коло з картону — кладете на стіл. Лінійку ведете так, щоб вона перетнула контур у двох точках і пройшла якомога ближче до середини. Кілька спроб. Берете найбільше значення. Саме найбільше, не «середнє з трьох кривих». Діаметр — максимум.
Для монети вистачить шкільної лінійки. Для кришки 28 см уже зручніше рулетка, але полотно рулетки гнеться, і легко «зрізати» хорду замість діаметра. Косинець допомагає: два косинці з протилежних боків, як обійми, дають паралельні дотичні, відстань між ними — діаметр. Столяри так ловлять кругляк, коли штангенциркуля немає під рукою.
Овал підловить вас. Кришка старого відра рідко ідеальне коло. Заміряйте «найширше» і «найвужче». Якщо різниця 2–3 мм на двадцяти сантиметрах, для кришки каструлі можна взяти середнє. Якщо різниця сантиметр — це вже не коло, і формула C / π дасть якийсь «ефективний» діаметр, який ні туди, ні сюди не сяде.
Штангенциркуль і мікрометр
Штангенциркуль — інструмент, який закриває більшість побутових і слюсарних діаметрів до 150 мм, інколи до 300 мм, залежить від розміру губок. Зовнішній діаметр беруть великими нижніми губками. Внутрішній — малими верхніми, тими, що розходяться всередині отвору. Глибиномір з торця — це вже не діаметр, не плутайте шкалу.
- Протріть губки. Стружка між ними додає «зайві» десяті.
- Зведіть губки, перевірте нуль. На ноніусі або на табло має бути нуль. Не нуль — або скиньте цифровий, або запам’ятайте зсув.
- Для вала: губки перпендикулярно осі, не навскоси. Навскоси завжди більше за справжній діаметр.
- Покрутіть деталь або сам інструмент. Шукайте найбільший показ для зовнішнього кола.
- Для отвору навпаки ловите найбільший внутрішній просвіт тими самими правилами перпендикуляра.
- Не затискайте, як лещата. Губки мають торкнутися, не втиснутися в метал і не прогнути пластик.
Звичайний ноніусний штангенциркуль читає 0,1 мм або 0,05 мм. Цифровий часто показує 0,01 мм, але це не означає, що ваша рука така точна: перекіс губок з’їдає соті легко. Мікрометр для валів дає впевненіші соті, проте діапазон у нього вузький — типові скоби 0–25 мм, 25–50 мм і так далі. За спостереженнями, новачки купують «великий цифровий штанген» і міряють ним різьбу на око, під кутом 20 градусів. Показ красивий, деталь потім не заходить у отвір. Кут важливіший за кількість цифр на екрані.
Є трюк для кола, більшого за розхил штангенциркуля: міряєте не повний діаметр, а хорду на доступній дузі плюс стрілку, і повертаєтесь до формули з попереднього розділу. Повільніше, зате без купівлі метрового інструмента «на один раз».
Обхват рулеткою, потім ділення на π
Труба, стовбур, колона, банка, бак — усе, навколо чого можна обмотати стрічку. Міряєте довжину кола, ділите на π, отримуєте діаметр.
- Стрічка має лягти в площині, перпендикулярній осі. Косий виток дає більший обхват і завищений діаметр.
- Натяг однаковий по колу, без слабини і без врізання в м’яку кору.
- Стики внахлест: дивіться, де нуль зустрівся зі шкалою, а не «ну, десь тут».
- Ділите на 3,14 або на π з калькулятора. Не на 3. «Приблизно три» для стовбура ще туди-сюди, для труби під фітинг — ні.
Приклад. Обхват труби 9,42 см. 9,42 / 3,14 = 3 см. Це зовнішній діаметр, бо стрічка йшла по зовнішній стінці. Внутрішній буде меншим на дві товщини стінки. Запишу окремо, бо це місце, де побутові заміри розходяться з тим, що треба для муфти.
У практиці міряв обхват старого дубового стовпа рулеткою з полотном 0,8 мм завтовшки. Полотно саме додає петлю. Для грубої оцінки стовпа байдуже. Якби так міряли вал під підшипник, зайві міліметри вилізли б одразу. Тонка паперова смужка або нитка з наступним прикладанням до лінійки в таких випадках чесніша за товсту будівельну рулетку.
Труба, циліндр, куля: діаметр не один
Коло на папері має один діаметр. Труба — уже два, плюс номінал, який ні той і ні інший. Куля — діаметр як у кола на екваторі, але в умові часто дають об’єм. Циліндр підкидає висоту. Розведемо це, поки не злиплося.
Зовнішній, внутрішній і «півдюйма, які не 12,7 мм»
Зовнішній діаметр (часто пишуть D або Ø) — по зовнішній стінці. Внутрішній (d, інколи DN плутають із ним) — просвіт. Товщина стінки t зв’язує їх так: внутрішній = зовнішній − 2t. Двійка тут не примха: стінка є з обох боків просвіту, якщо дивитись на розріз.
Штангенциркулем зовнішній беруть нижніми губками, внутрішній — верхніми, якщо отвір доступний з торця. Якщо труба вже в системі і торця немає, лишається обхват і ділення на π — і ви отримаєте саме зовнішній.
Номінальний діаметр DN (у нас ще кажуть Ду, умовний прохід) — це не результат заміру лінійкою. Це позначення типорозміру. Труба «1/2 дюйма» не має ні зовнішнього, ні внутрішнього діаметра 12,7 мм. Міжнародний дюйм дорівнює рівно 25,4 мм, це зручно для перерахунку справжніх дюймів. Трубний «дюйм» живе за іншою логікою: історичний просвіт, різьба, стінка. Тому «півдюймова» сталева труба зовні помітно товща за 12,7 мм. Пластик ще й зі своєю шкалою зовнішніх діаметрів. Правило просте: потрібен фітинг — дивіться маркування труби і таблицю виробника, а не перерахунок «виміряв 20 мм, отже 3/4». Ні, не отже.
Ще плутанина: різьба. Зовнішній діаметр різьби на трубі — це не зовнішній діаметр гладкої ділянки і не DN. Якщо підбираєте муфту, міряйте саме різьбову частину відповідним інструментом або знімайте позначення з старої деталі. «На око, воно ж кругле» закінчується поїздкою в магазин вдруге.
Циліндр і куля
У прямого кругового циліндра діаметр — діаметр основи. Якщо дали об’єм V і висоту h, спочатку площа основи S = V / h, далі як для круга: d = 2√(V / (πh)). Приклад: V = 502,4 см³, h = 10 см, π = 3,14. Ділимо 502,4 / (3,14 × 10) = 16. Корінь з 16 — 4, це радіус. Діаметр 8 см.
Об’єм кулі V = (4/3)πr³, або через діаметр V = πd³ / 6. Звідси d = ∛(6V / π). Площа поверхні сфери S = 4πr² = πd², тож d = √(S / π). Приклад: об’єм 113,04 см³, π = 3,14. 6 × 113,04 = 678,24. Ділимо на 3,14, маємо 216. Кубічний корінь з 216 — 6. Діаметр 6 см, радіус 3. Зійшлося з V = 36π, якщо π не округляти посередині.
Кулю штангенциркулем міряють так само, як вал: губки по найбільшому просвіту, деталь можна чуть прокрутити між губками. Якщо куля м’яка — ялинкова іграшка, апельсин — сильний стиск зменшить діаметр. Для фрукта це кумедно, для контрольної «об’єм плоду» вже дратує вчителя. Тримайте однаковий легкий дотик.
Циліндр «діжкою» — бочки, баки з випуклими стінками — це не той циліндр із формули. Там діаметр змінюється по висоті. Міряйте там, де вам потрібен результат: по верху, по поясу, по днищу. Одна цифра «діаметр бочки» без уточнення місця нічого не варта.
Типові помилки, на яких згорають відповіді
Список не для сорому, а щоб впізнати себе до того, як здасте роботу чи купите не ту трубу.
- Підставили радіус у формулу з діаметром. C = πd, а в умові r = 5. Має бути C = 10π, не 5π.
- Перевернуте ділення. На деяких сайтах навіть проскакує «D = π / C». Це нісенітниця. Діаметр = довжина кола поділена на π. Якщо обхват 31 см, діаметр близько 10, а не 0,1.
- Змішали см і мм. Радіус 40 мм, довжина кола рахують як 3,14 × 80 і підписують «см». Порядок числа вже бреше.
- Забули корінь або кубічний корінь. З площі без кореня не вийде довжина. З об’єму кулі без кубічного кореня — тим більше.
- Косий замір. Лінійка або губки під кутом до осі. Для зовнішнього розміру показ більший за правду.
- Обхват по спіралі. Рулетка з’їхала гвинтом уздовж труби. Обхват завищений.
- Повірили номіналу як заміру. DN 20 — це не обов’язково 20 мм на губках штангенциркуля.
- Порахували овал як коло. Два діаметри різні, а в формулу пішло одне число з першої спроби.
Окремо про округлення. Якщо π взяли 3,14, не пишіть відповідь із п’ятьма знаками після коми. Ви вже обмежили точність двома знаками константи. Навпаки: π з калькулятора, а вхідний замір лінійкою з ціною поділки 1 мм — знову не витягнете соті. Точність ланцюга дорівнює найгрубішій ланці. Це нудно, але саме тут «красива» відповідь 12,7382 см стає комедією, коли лінійка шкільна.
І ще з практики репетиторства. Учень міряє діаметр намальованого кола лінійкою по екрану ноутбука, переводить у сантиметри «як на лінійці в зошиті» і дивується, чому площа не сходиться з умовою. Масштаб малюнка в підручнику і в PDF — це не розмір фігури. У задачі цифри живуть у тексті, не в пікселях. Малюнок лише підказує, де радіус, а де хорда.
Який спосіб обрати, щоб не перемудрити
Немає універсального «найкращого». Є найменш незручний для вашої ситуації.
| Ситуація | Що робити | На що зважати |
|---|---|---|
| Шкільна задача, дали r, C або S | Формула з таблиці вище, π як просить учитель | Не плутати r і d, не губити корені |
| Монета, шайба, кришка на столі | Лінійка на максимум або штангенциркуль | Кілька спроб, брати найбільше |
| Вал, стрижень, отвір до 150 мм | Штангенциркуль, для сотих — мікрометр | Перпендикуляр до осі, нуль інструмента |
| Труба, стовбур, бак | Обхват / π, або зовнішні губки, якщо лізуть | Площина витка, зовнішній ≠ внутрішній |
| Велика дуга, центр недоступний | Хорда + висота сегмента | Висоту брати строго посередині хорди |
| Куля, об’єм уже є | d = ∛(6V / π) | Одиниці об’єму узгодити з одиницями довжини |
Якщо метод дає два різні числа з двох спроб, не усереднюйте сліпо. Спочатку знайдіть, чому розійшлося: косий замір, овальність, зсув стрічки. Середнє має сенс, коли коло справжнє, а похибка випадкова. Коли предмет яйцеподібний, середнє маскує форму, а вам потім треба, щоб кришка сіла.
Для домашніх робіт лишайте відповідь у вигляді 10π, якщо так прийнято в класі, і рахуйте наближення окремим рядком. Для майстерні записуйте, що саме ви міряли: Øзовн. 21,3 мм, стінка 2,8 мм, отже просвіт близько 15,7 мм. Майбутній ви скаже спасибі, бо через місяць уже не згадаєте, зовнішнє це було чи внутрішнє.
Почніть з того, що у вас є. Є радіус — помножте на два. Є обхват — поділіть на π. Є предмет — зловіть найбільшу відстань або обмотайте стрічкою. Є лише дуга — хорда і стрілка. Якщо після цього число потрібне для здоров’я, несучої конструкції чи герметичного стику, перевірте другим способом: обхват звірте зі штангенциркулем, формулу — зворотним підставлянням. Два методи зійшлися — можна різати, свердлити, здавати зошит.