Коротко
- Слова «кого» і «що» — це відмінкові форми питальних займенників «хто» і «що».
- Вони належать до самостійної частини мови — займенника.
- «Кого» вживається для істот (родовий і знахідний відмінки), «що» — для предметів і явищ.
- Ці займенники змінюються за відмінками, але не мають роду і числа в класичному розумінні.
- Той самий «що» може бути і сполучником — важливо вміти їх розрізняти за синтаксичною роллю.
- Від цих форм утворюються неозначені та заперечні займенники: хтось, нікого, щось, нічого.
Слова «кого» і «що» майже кожен учень чує вже в молодших класах, коли вчать відмінки. І майже одразу виникає плутанина: це іменник? Чи щось інше? Відповідь коротка і чітка — це форми займенників. Точніше, питальних (а в складних реченнях — і відносних) займенників «хто» і «що».
Займенник узагалі цікава частина мови. Він не називає предмет чи особу прямо, а лише вказує на них. Саме тому «хто» і «що» так зручні в питаннях: ми не знаємо, про кого чи що йдеться, і саме це хочемо з’ясувати. У практиці помічав, що діти часто плутають їх з іменниками, бо питання «хто?» і «що?» звучать однаково. Але механізм зовсім інший.
Далі розберемо, чому саме займенник, як саме відмінюються ці слова, де вони працюють у реченні і які типові помилки трапляються навіть у дорослих.
Чому «кого» і «що» — саме займенники
Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки чи кількість, але не називає їх. Він відповідає на ті самі питання, що й іменники, прикметники чи числівники: хто? що? який? чий? скільки? Саме тому «хто» і «що» логічно стоять у цьому ряду.
Питальні займенники — окремий розряд. Вони допомагають будувати питальні речення. «Хто» запитує про істоту (людину, тварину), «що» — про предмет, явище, поняття. Коли ми ставимо питання в непрямому відмінку, з’являються форми «кого», «кому», «ким», «чого», «чому», «чим».
Важлива деталь: ці займенники не мають категорії роду і числа в тому вигляді, як іменники. «Хто» завжди стосується істоти, незалежно від того, чоловік це чи жінка. «Що» — завжди про неістоту. Це одна з причин, чому їх відносять саме до займенників, а не до іменників.
У реченні вони можуть бути підметом, додатком, іноді — іменною частиною присудка. Наприклад: «Кого ти бачив учора?» — тут «кого» — додаток. «Що лежить на столі?» — «що» виступає підметом.
Відмінювання займенників «хто» і «що»
Це один із найважливіших моментів. Форми утворюються не від однієї основи, а з заміною кореня — явище, яке називають суплетивізмом. Тому запам’ятовувати краще таблицю.
| Відмінок | Хто (про істот) | Що (про предмети) |
|---|---|---|
| Називний | хто | що |
| Родовий | кого | чого |
| Давальний | кому | чому |
| Знахідний | кого | що |
| Орудний | ким | чим |
| Місцевий | (на) кому / (на) кім | (на) чому / (на) чім |
Зверніть увагу: у знахідному відмінку «хто» має форму «кого» (як у родовому), а «що» залишається «що». Це класична особливість одушевленості в українській мові.
Від цих базових форм утворюються всі неозначені та заперечні займенники. Хтось — когось — комусь. Ніхто — нікого — нікому. Щось — чогось — чомусь. Ніщо — нічого. Частки «-сь», «будь-», «-небудь», «аби-», «де-» просто додаються до вже відміненої основи.
У практиці часто бачу, як учні пишуть «до хто» або «про щось» без правильного відмінка. Правило просте: спочатку відмінюємо основу, потім чіпляємо частку.
Питальні та відносні займенники — у чому різниця
Ті самі слова «хто» і «що» можуть виконувати дві ролі. Коли вони стоять у питальному реченні і містять справжнє питання — це питальні займенники. Коли ж вони з’єднують частини складного речення і вказують на попередньо згаданий предмет чи особу — це відносні займенники (або сполучні слова).
Порівняйте:
- Хто прийшов? (питальний)
- Я знаю людину, хто вміє це робити. (відносний, краще «який», але «хто» теж можливий у розмовному стилі)
- Що ти купив? (питальний)
- Книга, що лежить на столі, дуже цікава. (відносний)
У другому випадку «що» вже не запитує, а вказує і водночас з’єднує. Саме тому його називають сполучним словом. Воно залишається займенником за частиною мови, але виконує синтаксичну функцію сполучника.
Ось тут і виникає найбільша плутанина з «що». Бо є ще й справжній сполучник «що».
Як відрізнити займенник «що» від сполучника «що»
Це класична тема для дев’ятого класу і підготовки до НМТ. Алгоритм простий і перевірений.
- Спробуйте поставити питання до слова. Якщо можна — це займенник (сполучне слово). Якщо питання не ставиться — сполучник.
- Перевірте, чи є слово членом речення. Займенник завжди виконує синтаксичну роль (підмет, додаток тощо). Сполучник — ні.
- Спробуйте замінити. Займенник можна замінити іншим повнозначним словом або вказівним займенником. Сполучник — лише іншим сполучником.
- Подивіться, чи є логічний наголос. На сполучне слово можна поставити наголос, на сполучник — майже ніколи.
Приклади:
- «Я знаю, що ти прийдеш». Тут «що» — сполучник. Питання не ставиться, члена речення немає, можна замінити на «щоб» у схожих конструкціях.
- «Я знаю те, що ти сказав». Тут «що» — займенник. Можна поставити питання «що саме?», воно є додатком у підрядному.
За досвідом, найчастіше помиляються саме в означальних підрядних. «Будинок, що стоїть на розі» — тут «що» можна замінити на «який», отже, це сполучне слово (займенник).
Типові помилки з «кого» і «що»
Найпоширеніша — неправильний відмінок після прийменників. «До кого» пишуть як «до хто», «про що» як «про щось» без узгодження. Або плутають «кого» і «чого» залежно від істоти/неістоти.
Друга помилка — використання «що» замість «який» або навпаки в підрядних реченнях. Обидва можливі, але стилістично краще чергувати, щоб уникнути одноманітності. «Хлопець, що стоїть біля вікна» і «хлопець, який стоїть біля вікна» — обидва правильні.
Третя — суміщення з присвійними. «Їх книга» замість «їхня книга» — окрема історія, але часто йде поруч із плутаниною в питальних формах.
Ще одна дрібниця, яку помічаю у письмових роботах: написання «нікого» з подвоєнням або навпаки. Правильно «нікого», «нічого», «нікому» — без зайвих букв.
Роль у реченні та синтаксичні нюанси
Питальні займенники найчастіше виступають:
- підметом («Хто прийшов?», «Що сталося?»);
- додатком («Кого ти запросив?», «Чого тобі бракує?»);
- обставиною місця чи причини в поєднанні з прийменниками («На кому лежить відповідальність?», «За чим ти тужиш?»).
У складнопідрядних реченнях відносні «хто» і «що» беруть на себе роль члена підрядного речення і водночас зв’язують його з головним. Це подвійна робота, і саме вона робить мову гнучкішою.
Цікаво, що в розмовній мові «хто» іноді вживають і для неістот у жартівливому чи експресивному значенні («Хто це в тебе такий гарний вазон?»). Але в літературній нормі цього краще уникати.
Практичні поради, як запам’ятати
Найпростіший спосіб — скласти власну таблицю і проговорити її вголос кілька разів. Потім брати будь-яке речення і замінювати іменник на відповідну форму «хто» чи «що».
Другий прийом — гра в «питання навпаки». Берете готову відповідь і намагаєтеся поставити до неї питання з «кого» чи «чого». Це добре тренує відчуття відмінка.
Третє — читати художні тексти і виписувати всі випадки «хто», «що», «кого», «чого». Через тиждень уже відчуваєте різницю на рівні інтуїції.
Якщо готуєтеся до іспиту, обов’язково розбирайте складні випадки зі сполучником «що». Саме там найчастіше ставлять «пастки» в тестах.
Тепер, коли ви чітко розумієте, що «кого» і «що» — це форми займенників, а не окремі слова чи іменники, можна спокійно користуватися ними в мовленні й письмі. Спробуйте сьогодні взяти будь-який текст і знайти в ньому всі такі форми — і ви побачите, наскільки часто вони працюють. А якщо залишилися питання щодо конкретних речень, розберіть їх за алгоритмом, який ми пройшли вище. Мова любить точність, і займенники — один із найкращих інструментів для цього.
